Цієї осені моє життя змінилося. Я стала студенткою
першого курсу. Позаду – важкий вибір, сумніви і хвилювання, попереду – цікаве
студентське життя, яке я вже люблю і в якому сподіваюся бути щасливою.
Мій Університет сподобався мені одразу, ще коли я прийшла
записуватися на підготовчі курси до складання ЗНО, – затишні аудиторії,
привітні люди… А найбільше з першої зустрічі з Університетом мені чомусь
запам’яталися коридори. Так, саме коридори. Не «офіційно-нудні», не темні та
холодні, які мені доводилося бачити раніше, а яскраві, наповнені дружньою
атмосферою, молодістю та інтересом до життя. «Тут цікаво», - подумала я, і не
помилилася.
Потрапивши до Університету як студентка, я одразу
поринула у вир його насиченого життя. На те, щоб розгубитися в новому
середовищі, просто не залишилося ні часу, ні можливостей. Нас, першокурсників,
не кинули напризволяще, а в перші ж дні навчання познайомили один з одним під
час комунікативних тренінгів, детально розповіли про те, як побудовано життя в
навчальному закладі і які можливості він дає кожному. В Університеті багато
незвичних програм. Є такі, приміром, що дозволяють вчитися англійською. А є
програми, випускники котрих отримують два дипломи – український та австрійський
чи голландський.
Саме тут, в Університеті, я дізналася про проектну групу
«SPG». Її організували звичайні студенти. Проте ні,
незвичайні – небайдужі до того, що відбувається довкола, творчі і активні. Ще
коли я була школяркою, мені доводилося брати участь у профорієнтаційних
проектах, які розробили і втілили у життя члени «SPG». Тож
колись їхнє дітище - фестиваль професій «PROF Fest» -
допоміг мені обрати фах до душі, а нині я маю шанс і велике бажання самій
пройти відбір та долучитися до роботи проектної групи.
Університет постійно розвивається. Як у великому вулику,
тут сім днів на тиждень з ранку до вечора кипить робота. Вчаться,
перекваліфіковуються, захищають дисертації, готуються до вступу, здобувають
додаткові знання. Коледжі, бакалаврат, магістратура, аспірантура, докторантура,
післядипломна освіта, бізнес-освіта, курси для пенсіонерів, міжнародні
програми, програми для іноземних громадян… Гадаю, важко знайти людину, яка б
хотіла вчитися і не знайшла в Університеті
потрібної саме їй програми.
Та й після занять життя в нас не закінчується. Воно лише
починає вигравати новими барвами. Відкривають свої двері різноманітні гуртки,
секції та студії. А ось мені найбільше припав до душі університетський театр
танцю. Недовгі вагання – і щопонеділка та щочетверга я натхненно працюю над
здійсненням мрії мого життя… Наш театр – лише частинка університетського
Культурного центру. Спільно з театральною та вокальною студією ми втілюватимемо
на сцені неймовірні проекти, серед яких – казкова новорічна вистава для дітей.
А майже через рік, наступної осені, своїми яскравими виступами ми вітатимемо
нових першокурсників, які прийдуть на Посвяту в студенти. Та й взагалі без нас
в Університеті не обійдеться жодне свято.
Попереду ще багато нового, цікавого. Студентське життя
лише розпочинається, проте вже встигло захопити мене і зробити частиною великої
університетської родини. Мені комфортно в моєму Університеті. Велика бібліотека, комп’ютерні класи,
постійний доступ до Інтернету, гуртожитки. Я маю багато можливостей для
здобуття додаткових знань. А ще приємно, коли до тебе дослухаються. І навіть,
якщо виникають якісь труднощі, непорозуміння, я знаю до кого звернутися за
допомогою. Студентська рада Університету одна з найдієвіших у місті Києві.
Вже сьогодні я знаю про Асоціацію випускників
Університету, і сподіваюсь колись стати її членом. А під час навчання планую
звертатися до університетського Центру розвитку кар’єри.
Ще один позитивний момент, про який хочеться сказати – це
можливість здобути знижку в оплаті навчання власним розумом. Сумлінне навчання
в моєму Університеті, як і активна громадська діяльність, активно заохочуються.
Люблю свій «КРОК» і прагну крокувати з ним по життю, адже
знаю – мої теплі почуття взаємні.
Студентка
Журнал "Сучасна освіта" (№ 11, 2013 рік)
Комментариев нет:
Отправить комментарий