ОСІННІ РОЗДУМИ НОВОСПЕЧЕНОЇ СТУДЕНТКИ…

Осіннє повітря було сповнене свіжості і меланхолії. Був вихідний день, і я неспішно прогулювалася містом. Того дня в мене знайшовся час подумати. І не дуже веселі думки не змусили себе довго чекати. Я вже давно відчувала – щось потрібно змінювати в своєму житті, чогось не вистачає…

Пам’ятаю, в дитинстві я мріяла, що стану співачкою – успішною і відомою на весь світ. Я виросла. Мої мрії, звичайно, змінилися. І хоча в душі все ж залишилось те дитяче сподівання, що все неодмінно буде добре, я вже не чекаю на чарівника, який допоможе у тяжку хвилину. Слід сподіватися на себе. Я завжди слідувала цьому принципу, і досягала того, чого прагнула. Але раптом в мене з’явилося відчуття якоїсь нереалізованості, неповноти. Справа в тому, що я давно чекала підвищення на роботі. Вважала, що переросла свою посаду, адже довгий час працювала на одному місці, завжди була сумлінною і відповідальною, всі доручення виконувала вчасно. Керівництво мною було задоволене. Але бачило мене саме на тій, вже трохи остогидлій посаді… Місце роботи змінювати не хотілося, колектив подобався, зарплата непогана, та й перспективи зростання були. Але чомусь ці перспективи та підвищення отримували інші. Я навіть насмілилася натякнути керівнику про свої прагнення. Він відповів, що неодмінно розгляне це питання. Пізніше...

Поговорила про свої переживання з подругою. І вона порадила не впадати в депресію, а подивитися на себе, свою ситуацію збоку. Так, можливо, я непоганий працівник, на мене можна покластися, але я не рухаюся вперед. У професійному плані я застигла на одному місці, тому аж ніяк не підходжу на вищі чи просто інші, але цікавіші посади. Мені потрібно вчитися, самовдосконалюватися. Тоді, вважає подруга, керівник сам помітить мене, зрозуміє, що мені не байдужа компанія. І для її розвитку я сама розвиваюсь. «Вчитися ніколи не пізно, - наостанок додала вона, - подумай, чим би ти хотіла займатися, і вперед – підвищуй свою кваліфікацію».

Я, окрилена її словами, почала шукати освітні програми, курси, які б мене влаштовували. Хотілося знайти щось пов’язане з проектною роботою. Проте десь мене не влаштовувала вартість навчання, десь був незручний графік, а в одному навчальному закладі в мене взагалі виникли сумніви щодо якості освіти. Все ж знайшла кілька хороших варіантів. Довго думала, дізнавалася з різних джерел потрібну інформацію, боялась помилитися. Врешті-решт зупинилася на тому, що мене влаштовувало найбільше.

Університет «КРОК» порадила ще одна моя подруга, яка отримувала там другу вищу освіту. Я поїхала, так би мовити, на «оглядини», подивилася, поспілкувалася, дізналася, що потрібно, і… зважилася.

Обрала спеціальність «Управління проектами». Ця програма, як мені розповіли, належить до напряму підготовки «Специфічні категорії». Сюди, наприклад, також входять такі спеціальності, як «Адміністративний менеджмент», «Бізнес-адміністрування», «Педагогіка вищої школи», «Управління інноваційною діяльністю», «Інтелектуальна власність», «Якість, стандартизація та сертифікація», «Управління навчальним закладом»... Для вступу на мою спеціальність неважлива попередня освіта. Навіть неважливо, маю я диплом бакалавра чи спеціаліста або магістра. Хоча для деяких спеціальностей зі згаданих мною повна вища освіта при вступі обов’язкова. Я вчитимусь на заочній формі 1 рік і 3 місяці. Заняття проходять у зручний для мене час – в суботу з 9.00 до 15.00. Дійсно, непогано: у мене ще буде майже половина суботи і повноцінний вихідний – неділя. Навчання проходитиме кожного тижня – це дисциплінує і допомагає краще запам’ятовувати матеріал, і разом з тим все відбуватиметься, як кажуть, без відриву від виробництва.

Я насправді почуваю себе краще. Мабуть, тому, що в мене з’явилась мета, нові мрії. Я не кар’єристка, але мене дійсно гріє те, що через деякий час матиму диплом магістра і нові можливості реалізувати себе.

Я розповіла всім знайомим про своє навчання. І навіть загітувала двоюрідну сестру, яка вже має вищу економічну освіту та хоче здобути ще й юридичну. Вона переживала, що доведеться чекати до наступного літа, щоб вступити. Але я заспокоїла її: принаймні, в моєму університеті заняття для студентів, які отримують другу вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» розпочнуться взимку. А вже через 3,5 року ти – дипломований спеціаліст.

Звичайно, про своє навчання я повідомила й на роботі. І знаєте, керівник зрадів і сказав, що сам хотів мені порадити йти навчатися. А ще він сказав, що найближчим часом хоче зі мною поговорити з приводу мого підвищення!

Я помітила, що для мене осінь – завжди час роздумів, час важливих рішень. Попереду довга зима. Ну що ж, впадати в зимову сплячку я не збираюся. А чи не записатися додатково на професійні курси при моєму новому вузі?..

Журнал «Куди піти навчатись» (№ 6, 2010 рік)